Внимание!!!

Написана в середині 80-х років ХІХ ст. робота «Сутність художньої прози» стала поштовхом до формування модерного літературознавства і письменства в Японії; вона завершила підготовчий етап становлення сучасної японської літературно-критичної думки, а також ознаменувала принципово інші підходи до мистецтва слова. Автор трактату, молодий літератор на ім’я Цубоучі Шьойо (1859-1935), запропонував новий, «європеїзований» погляд на сюжетну прозу як один із видів мистецтва, літературну діяльність і, відтак, соціальний статус письменника. Ця японська «арістотелівська поетика» виявилася, як не дивно, також і першою аналітичною працею, присвяченою загальнотеоретичним проблемам театру, музики, поезії й образотворчих мистецтв, особливостям історії оповідної прози в Японії та основним етапам її розвитку, а також теоретичним і практичним питанням національної японської літератури. В ній поєднано ангажовану ревізію здобутків багатовікового японського письменства з моделюванням його майбутнього, а критичний перегляд художніх концепцій японських і китайських літераторів попередніх епох – із впровадженням європейських стандартів і критеріїв оцінки, нових, західних понять і термінів. Запропонований переклад трактату «Сутність художньої прози» – попри ключову роль в історії японського письменства і літературознавства – є першим повним і коментованим виданням іноземною мовою. Книга призначена для науковців, викладачів, студентів, а також усіх, хто цікавиться історією письменства і літературно-критичної думки Японії модерної доби, питаннями культурної (насамперед – літературної) взаємодії Заходу і Сходу.