Внимание!!!

1645 рік. В Україні ще ніщо не вказує на ту бурю, яка сколихне її через три роки. В Європі ніяк не закінчиться Тридцятирічна війна. Богдан Хмельницький іще не гетьман, а звичайний чигиринський полковник; Івана Сірка татари ще не називають Урус-шайтаном; у Франції у короля Людовіка XIВ починають випадати молочні зуби і він ще не величає себе «королем-сонцем». У Варшаві король і Сейм упевнені, що непокірних козаків приборкано остаточно. Але з такого показного затишшя кожен намагається скористати: король Польщі — позбутися надмірної опіки Сейму, спровокувавши війну з турками; перший міністр Франції кардинал Мазаріні — використати запорозьких козаків для покращення ситуації біля фортеці Дюнкерк. У Богдана Хмельницького також свої плани... Дивно, але такі різні інтереси об’єднують таких різних людей. На допомогу здеморалізованим французам поспішають запорозькі козаки. Серед них і старий козак Тарас Сопоха...