Внимание!!!

До цієї збіркi ввійшлi дві п’єсi: одна – авторства очевiдця Ґолодомору, Серґія Кокота-Ледянс'коґо, напiсана ще в Україні 1942 року; друґа – Боґдана Бойчука, створена 1962 року вже в Амерiці. «Смолоскiп» вiдає їх у 75-ту річнiцю ґеноцiду міл'йонів українців. Хоча тему ґолодомору в нашій літературі не раз знаходiмо в поезії та прозі, у драмі – це ще й досі рідкіснiй вiслів. Та він є. Колiс' уважалi, що театрал'ні постановi потрібні для єднання ґромадi, зокрема після велiкiх історiчнiх чi іншiх потрясін'. Ці п’єсi можут' допомоґтi українцям вiзнатi мiнуле, якiм болючiм воно не було б, та йтi до майбутн'оґо без ненавiсті, проте з пам’яттю про втратi. У статті упоряднiці Ларiсi Залес'кої-Онiшкевiч дві зґадані п’єсi, а також п’єсу Юрія Яновс'коґо «Потомкi» (1938), розґлянуто саме під оґлядом вiнi і реакції на опiсані події, а також на потребу дії задля майбутн'оґо.